Вівторок
16.10.2018
05:56
Категорії розділу
Атестація педагогів [5]
БУХГАЛТЕРІЯ [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Існування сайту
Пошук
Запорізька СЗШІ ОРІЄНТИР
Головна » Файли » Атестація педагогів

Електронна стаття "Хто я такий? Який я?" Автор: Гаврильєва І.А.
[ Викачати з сервера (28.7 Kb) ] 06.02.2014, 12:12

Ви можете завантажити цю статтю у форматі docх


ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГУ

«ХТО  Я ТАКИЙ? ЯКИЙ Я?»

 

Мета: спонукати до розуміння себе, самоусвідомлення своїх індивідуальних особливостей, визнання життєвих орієнтирів, формування навичок жити в суспільстві, встановлення адекватності самооцінки.

Цільова аудиторія: учні 5-7 класів

Хід:

1.       Вступ.

Ціннісне ставлення до себе є основою взаємодії з іншими людьми і зі світом взагалі. Неможливо позитивно ставитись до інших тоді, коли ти не поважаєш себе, не розумієш своєї унікальності й неповторності.

На цьому занятті кожен з учнів  спробує дати собі відповідь на питання «Хто я такий? Який я?» І хоча протягом життя вони ще не раз будуть замислюватись над цим, вже сьогодні треба починати збирати крихти власного «Я», збирати цей «паззл», щоб зрозуміти себе, бо розуміння своєї суті допоможе знайти свій шлях у житті.

 

2.       Анкетування учнів.

Інструкція. Учням пропонується список слів, які характеризують окремі риси особистості. Слід уважно прочитати список та скласти з нього 2 рядки по 10-20 слів у кожному. До першого рядка мають увійти слова, які на думку учня описують позитивні риси його ідеалу. У другий рядок необхідно виписати слова, які характеризують антиідеал.  Це еталонні ряди.

Після цього учень повинен вибрати з позитивного та негативного рядів ті слова, що означають риси, притаманні саме йому. Орієнтуватися треба не на міру прояву, а тільки на наявність чи відсутність тієї чи іншої риси.

Потім з еталонних рядків кожен учень має обрати ті слова-якості, які на його думку відзначають у нього однокласники.

Список слів, що характеризують якості особистості:

 

акуратність

активність

альтруїзм

байдужість

безвільність

безкорисливість

безстрашність

безтурботність

безхарактерність

безцеремонність

боязкість

ввічливість

вдумливість

витривалість

веселість

вірність

вразливість

гордість

грубість

гуманність

делікатність

дисциплінованість

діловитість

доброзичливість

доброта

довірливість

егоїстичність

ентузіазм

жадібність

життєрадісність

жорстокість

заздрість

заповзятливість

зарозумілість

злопам’ятність

ініціативність

імпульсивність

комунікабельність

критичність

легковір’я

лицемірство

мрійливість

мовчазність

мстивість

м’якість

наївність

наполегливість

невибагливість

незалежність

незворушність

непрактичність

нервозність

нерішучість

нестриманість

неуважність

ніжність

обережність

образливість

організованість

пасивність

підозрілість

привабливість

поетичність

принциповість

пунктуальність

рішучість

розсудливість

самовпевненість

самолюбство

самостійність

скромність

сміливість

сором’язливість

співчуття

старанність

стриманість

тактовність

терпимість

точність

хвалькуватість

хитрість

хоробрість

цілеспрямованість

чесність

 

Обробка даних.

Кількість вибраних із ряду слів-якостей ділять на загальну кількість слів в еталонному ряду. Якщо коефіцієнт позитивного ряду близький до одиниці, то учень переоцінює себе; результат, який наближається до нуля, свідчить про недооцінювання себе, підвищену самокритичність. Коли результат близький до 0,5 – адекватна самооцінка, учень сприймає себе помірно критично.

Так само визначається коефіцієнт за негативним рядом. У цьому випадку результат, близький до нуля, свідчить про завищену самооцінку, близький до одиниці – про занижену, а в межах 0,5 – про нормальну.

 

3.       Вправа для розмірковувань «Незакінчені речення»

Учасники по черзі розбирають маленькі аркуші, на яких написано початок речень.

-          Я почуваюся впевнено, коли…

-          Мені не подобається…

-          Я хочу, щоб усі в класі ставилися до мене…

-          Мені потрібно…

-          У навколишньому світі я знаходжу собі…

-          Я не люблю…

-          Наш клас для мене…

-          Найкраще в моєму житті – це…

Після кожної відповіді проходить обговорення суджень.

 

4.       Діагностичне завдання «Намалюй себе».

Діти отримують фломастери або олівці різного кольору. Потім обирають якийсь один колір та малюють свій портрет. Учні презентують свої роботи, пояснюючи, чому вони обрали саме такий колір та саме такий образ.

 

Не всі розуміють, хто вони і які вони. Не кожна людина знає про себе все, тому боїться використовувати свій потенціал.

Любити себе – означає відчувати, слухати, розуміти, допомагати собі, правильно оцінювати власні можливості, знати свої потреби.

 

5.       Вправа з самоаналізу «Паспорт».

Учням пропонується самим скласти свій «Паспорт», у якому треба записати свої позитивні та негативні риси. Задача – подумати та вирішити, як використати свої риси на користь так, щоб це допомагало, а не шкодило у житті.

Учні не просто презентують свої паспорти, але й розмірковують над тим, як їх погляди «уживаються» з поглядами інших.

Наприклад, учениця Єлизавета розповідає про те, що її негативною рисою всі вважають бажання бути завжди першою. У житті вона використовує цю рису так, що всі сприймають її за егоїзм та нахабство.  Але Ліза вважає, що ця якість її характеру дозволяє показати свої знання, отримати кращу оцінку, не соромитись, а досягати чогось більшого у житті. Іншим учням надається можливість висловитися з цього приводу. Аліна заперечує Лізі, говорячи про те, що така риса її однокласниці не дає можливості іншим проявити себе, це виглядає як неповага до подруг, зневажання їх як особистостей.

Всі разом учні знаходять правильне, корисне для особи та оточуючих її людей використання негативних якостей, а також визначають ті напрямки, де можливо з успіхом використовувати свої позитивні риси. Треба наголосити на тому, що відсутність необхідних вольових якостей заважає втіленню у життя найкращих планів, тому треба розвивати у собі здібності до вольового зусилля, які допоможуть кожне розумне рішення втілити у дію, а кожну позитивну рису свого характеру зробити корисною для себе та оточуючих.  

 

6.       Висновок.

Ми пізнаємо себе протягом життя. Ті наші риси, які ще в юності здавались нам видатними, з роками виявляються марними; ті позитивні якості, які ми дуже цінували у собі, - розчаровують; негативні риси рятують нас у житті, або навпаки ще більше загострюють свою негативність та заважають. Щоб у майбутньому не було подібних розчарувань, дуже корисно аналізувати свій характер та свої здібності, намагатись виправити або скорегувати недобрі якості та виправдати все те добре й талановите, чим наділила нас природа.

Дуже важливо знайти ту «золоту середину», де гармонійно співіснують самокритичність та любов до себе. Щоб на чаші терезів жодна з цих якостей не перевішувала.

 

 

Продовження розгляду проблеми ціннісного ставлення учнів до себе на батьківських зборах

 

Підліток стає об’єктом батьківського впливу (прямого чи непрямого навіювання, озброєння нормами, стандартами й правилами, контролю за поведінкою тощо), який може спричинити  як формування негативного ставлення підлітка до себе (неприязне, зневажливе), так і позитивне (прихильне, шанобливе). Завдання батьків не заподіяти дитині шкоди своїм впливом, не викликати в неї негативне сприйняття себе, переживання своєї малоцінності та непотрібності.

Одним з особливо важливих моментів у розвитку старших підлітків є інтенсивне зростання їхньої самосвідомості. Саме в цьому віці дитина починає усвідомлювати себе яка особистість із певними рисами, включену в систему міжособистісних взаємин. Самосвідомість набирає нового рівня, її вважають основним психічним новоутворенням підліткового віку. Дослідження свідчать про те, що у сфері самопізнання у підлітків домінує інтерес до себе – свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба у самооцінці, порівнянні себе з іншими. Така потреба зумовлюється практичною життєдіяльністю підлітка: бурхливою перебудовою організму, змінами в житті, сімейними обставинами, появою нових обов’язків і розширенням прав, підвищеними вимогами до навчальної діяльності.

Зверненість підлітка до себе, усвідомлення себе як особистості, включеної в різноманітні людські взаємини, висуває на перший план спілкування з оточенням. Саме спілкування у різних ситуаціях набуває у цьому віці пікове значення, стає провідною діяльністю. Інтерес до свого ровесника, його психологічних якостей змушує підлітка звернути увагу й на себе.

У процесі самоспостереження та самовивчення він спочатку виділяє зовнішні, фізичні ознаки, потім якості, пов’язані з виконанням тих чи інших видів діяльності, а пізніше й особистісні якості та особливості власного внутрішнього світу. Такий аналіз стає для підлітка засобом організації діяльності та відносин із суспільством.

Оскільки підліток ще не володіє достатнім умінням правильно аналізувати власні особистісні прояви, то ймовірним є виникнення конфліктів. Іноді це стає причиною невпевненості у собі, негативізму, підвищеної чутливості до оцінок інших, вразливості.

Отже, отроцтво – один із найважливіших, переломних етапів розвитку самосвідомості людини.

Початок формування цілісного «Я», поглиблення й розширення рефлексії, усвідомлення своїх мотивів, моральні конфлікти та складання моральної самооцінки, «Інтимізація» внутрішнього життя – ось деякі стрижневі прояви самосвідомості в цьому віці.

А діяльність і спілкування – це та об’єктивна основа, яка визначає розвиток функціональної і змістової сторін самосвідомості.

Що таке самосвідомість?

Самосвідомість визначають як усвідомлення особою самої себе, своїх якостей, особистісних рис, інтересів, своїх можливостей. Оцінювання особистістю всього цього у собі називають самооцінкою.

Самосвідомість дає змогу людині пізнати свій внутрішній світ, переживати його і відповідно ставитись до себе.

Основними характеристиками самооцінки є:

-          ступінь адекватності;

-          міра стійкості;

-          значущість

За адекватної самооцінки підліток об’єктивно оцінює свої якості. Однак самооцінка може не відповідати реальним можливостям та об’єктивній оцінці підлітка, яку дають інші люди. У таких випадках мова йде про неадекватну самооцінку особистості, яка може бути завищеною або заниженою.

Значущість кожної складової самооцінки особистості також неоднакова. Вона пов’язана з певним видом діяльності, де підліток намагається самоствердитись.

На основі значущих самооцінок ґрунтується самоповага, що є узагальненою самооцінкою людини, ступенем сприйняття себе як цілого.

Самоповага – це поняття багатозначне, воно включає й задоволеність собою, і прийняття себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодженість свого наявного й ідеального «Я». людина з високою самоповагою вважає себе НЕ гіршою за інших, вірить у себе й у те, що може перебороти свої недоліки. Низька самоповага навпаки припускає стійке відчуття неповноцінності, ущербності, що має негативний вплив на емоційне самопочуття й соціальну поведінку особистості.

Для підлітків зі зниженою самоповагою типовою є загальна нестійкість образів «я» і думок про себе. Вони більше за інших схильні замикатися від оточення, болісно реагують на свої невдачі та недоліки.

Знижена самоповага спонукає ухилятися від усякої діяльності, у якій є момент змагання. Такі люди часто відмовляються від досягання поставленої мети, бо не вірять у власні сили, бояться бути неприйнятими чи осудженими.

 

Самооцінка підлітка формується під впливом тих, хто її оточує: батьків, педагогів, товаришів, однокласників, друзів, інших людей, а також під впливом результатів власної діяльності.

У підлітковому віці ставлення до себе протікає на тлі підвищеної емоційності, вразливості, тривожності, протиріч. Підліток ще не вміє правильно оцінювати себе, свої здібності, негативні та позитивні риси свого характеру, свою цінність як людини у цьому світі та власний внутрішній світ.

Адекватна самооцінка підлітка формується за сприятливих зовнішніх умов:

-          вимогливості;

-          справедливого ставлення;

-          доброзичливості в родині;

-          об’єктивній педагогічній оцінці рис особистості та результатів діяльності дитини;

-          адекватної громадської думки.

 

За несприятливих умов (погане оточення, безграмотне виховання) у підлітка формується невідповідна самооцінка. Хоча перші цеглини негативного ставлення до себе закладаються ще з першого класу і набувають свого фундаменту, якщо дитина постійно знаходиться в умовах приниження або ігнорування. Відсутність самоповаги є причиною нечесності, схильності до правопорушень, наркоманії тощо. Дівчата із заниженою самоповагою у майбутньому обирають собі чоловіків, які постійно принижують їх, ображають, ігнорують їхні думки, інтереси  та потреби. Такі дівчата не помічають цього, або терплять саме через занижену самоповагу до себе. Відповідно агресивні, неадекватні чоловіки обирають саме таких дівчат. Хлопці із заниженою самоповагою не досягають успіхів у житті, потрапляють до поганого оточення, що має негативні наслідки.

Підлітки з високим рівнем самоповаги не вважають себе гіршими за інших, дуже вірять у свої сили та свою значущість. Їм притаманна невдоволеність собою у вигляді самокритичності, що спонукає їх до подолання недоліків через діяльність (навчання, працю, самовиховання).

 

Період дорослішання, змістом якого є перехід від дитинства до дорослості, супроводжується складними психологічними утвореннями, які пов’язані з розвитком самосвідомості та самооцінки. Особистісний комфорт чи дискомфорт , само сприйняття, задоволеність собою є похідними самооцінки. Такі «труднощі зростання» як нестійкість, суперечливість, певна неадекватність, безумовно, мають і позитивний момент: відсутність твердої, непохитної самооцінки в цьому віці дає змогу ефективно здійснювати виховну корекційну роботу.

 

 

Категорія: Атестація педагогів | Додав: ZIR
Переглядів: 1698 | Завантажень: 110 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0